Огляд ринку праці в сегменті товарів народного споживання
Ринок товарів народного споживання.
Від початку повномасштабної війни ситуація на українському ринку праці залишається вкрай складною, але бізнес вже навчився адаптуватись під нову реальність, незважаючи на складнощі, з якими зіштовхнувся. Є звичайно, й ті компанії, які, на жаль, вимушено припинили свою роботу і не мали змоги відновити її ні в своєму місті, ні в іншому, проте по секторах та сегментах ситуація різниться.
Розпочнемо з того, чому зараз з’являються нові вакансії на ринку FMCG? Через війну багато співробітників виїхали закордон, в середньому 30-40% офісних працівників та до 20% польового персоналу, в зв’язку з чим бізнеси, що продовжують роботу, відкривають відповідні вакансії. Тим часом, співробітники, що виїхали закордон, знаходять роботу в межах міжнародних компанії, на які вони працювали в Україні, або в інших локальних компаніях країн, де зараз проживають.
Насамперед, задля збереження кадрового потенціалу міжнародний бізнес пропонує українцям закордоном відкриті вакансії всередині групи, за необхідності підбираючи на українському ринку співробітників їм на заміну.
Тим часом, у великих компаніях спостерігається тренд посилення крос-функціональних обов’язків через відповідні оптимізації структури бізнесу, тобто один співробітник виконує повністю або частково функції декількох працівників. З одного боку, це відкриває для працівників можливості спробувати себе на інших посадах, що як результат, може сприяти їхньому професійному розвитку, підвищенню рівня відповідальності, появі нових викликів та підкоренню кар’єрних вершин, але з іншого боку, може привести до їхнього фізичного та морального виснаження, тому бізнес намагається розподілити функції з урахуванням можливостей співробітників та їхнього балансу роботи та особистого життя.
Окремо слід зазначити, що сам обсяг бізнесу більшості компаній скоротився мінімум вдвічі. Власне, як скоротився й рівень споживання та продажів, однак, попри це, поточні показники дозволяють з прихованим оптимізмом будувати плани на майбутнє. Деякі компанії змінюють дистриб’юційні схеми – від власних великих команд менеджерів з продажу переходять на роботу через дистриб’юторів, а також логістичні маршрути через необхідність доставляти товар з інших країн. На нових напрямках у працівників мають бути спеціальні навички, знання, контакти тощо, і такі трансформації стимулюють бізнес відкривати нові вакансії. Мова йде зокрема про позиції логістів та транспортних логістів, supply planners, demand planners, менеджерів ЗЕД.
На ринку праці зараз практично відсутні позиції бренд-менеджерів, такі спеціальності тимчасово не актуальні для компаній – кошти на додаткову рекламу майже не виділяють, нові продукти виводяться вельми зрідка. При цьому зростає попит на територіальних менеджерів, супервайзерів та менеджерів з продажу.
Поки деякі компанії скорочують штат частково або суттєво, істотна кількість гравців «тримаються» тим складом, який залишився в Україні, максимально його утримуючи.
Ще до початку повномасштабного вторгнення COVID значно трансформував робоче середовище. Як і раніше, частина співробітників продовжує працювати віддалено. Мова йде про тих, чия посада не передбачає постійне перебування в офісі, зокрема через відсутність права підпису документів, необхідності «фізичного» відвідування торгівельних точок тощо. При цьому пропорція «віддаленого» та «польового» персоналу практично не змінилася, із невеликим зростанням кількості перших.
Окремо слід підкреслити, що більшість міжнародних та великих національних роботодавців залишаються соціально-відповідальними, як ніколи допомагаючи власному персоналу: допомагають виїхати з гарячих точок співробітникам та їхнім родинам, надають матеріальну допомогу, залишають заробітну плату на рівні, що передував вторгненню, і навіть індексують її, закуповують необхідні речі та товари для мобілізованих, а деякі навіть оплачують оренду житла внутрішньо переміщеним колегам частково або повністю.
Отже, поточний стан ринку, на якому функціонують роботодавці сегменту FMCG, змусив компанії сконцентруватися на «виживанні» або утриманні позицій. Мова про зростання для абсолютної більшості бізнесів не йде, але оптимістичні настрої зберігаються завдяки збереженню власного кадрового потенціалу та адаптації до діючого військового стану.
